ПРИГАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГАДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. кому і без додатка. Поновлюватися, поставати в пам’яті; згадуватися. [Олекса:] Ляжеш спать де-небудь у лісі, укриєшся буркою — не спиться, зараз пригадується своє село, рідна хата, ти і мати (Степан Васильченко, III, 1960, 46); Пригадуєтеся йому гарячий полудень у колгоспному садку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397); Мені пригадується, що перед тим, як почати танки, хтось виступав, хтось співав і хтось декламував (Іван Микитенко, II, 1957, 60); Їй пригадалося, як Йосип спалахнув на неї того вечора, коли вони уперше до свекра у хату вступили (Панас Мирний, IV, 1955, 61); Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками — таким зараз пригадався Данькові батько (Олесь Гончар, II, 1959, 137).
2. розм., рідко. Нагадувати про себе, давати знати про себе. Високоповажаний і дорогий пане Володимире! Пригадуюсь, бо я ще живий, хоч ледве дихаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 315).