ПРИДАВАТИ, даю, даєш, недок., ПРИДАТИ, дам, даси, док., перех. і неперех.
1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнева (Олександр Корнійчук, II, 1955, 23);
// Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Марко Вовчок, I, 1955, 343); Гнідко ще дужче придав ходи (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Штиковий бій вимагає величезного напруження всіх сил, і Шмалієнко, вимотаний рішучим наступом значно дужчого «противника», став задкувати. Цимбалові це придало сили (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 61);
// перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. Тодішня львівська інтелігенція народовська, сама пройнята дрібнобуржуазним філістерством, нічого не придала Федьковичеві, а скоріш мала лихий вплив на його літературний смак (Леся Українка, VIII, 1965, 256);
// перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось. Незаперечні успіхи Болотникова в боях з боярською раттю, починаючи з Комарницької волості, придали слави його імені (Іван Ле, Побратими, 1954, 8).
2. Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду. Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); Зет.. двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм, Орфей.. обточує те каміння і придає йому форму плити (Леся Українка, I, 1951, 445);
// Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін. Чорний клобук святості не придає (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 225); Він придержував лівою рукою рясу на грудях, неначе боявся, щоб вона часом не одстала і не придала чогось непокірливого й кострубатого його тонкій гладенькій фігурі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 126); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Лесь Мартович, Тв., 1954, 124).
♦ Придавати (придати) значення (вагу) — те саме, що Надавати (надати) значення (вагу) (див. надавати 2). Мій остатній.. лист до тебе, може, вразив тебе нервовим тоном, але ти не придавай тому такого значення (Леся Українка, V, 1956, 385).