ПРИДА́ЧА, і, жін., розм. Те саме, що додача 2. [Храпко:] Все це [дочки] чужий товар. Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все за люди оддай; та ще й придачу дай, бо так ніхто не візьме! (Панас Мирний, V, 1955, 122).
У (в, на) придачу — те саме, що У (в, на) додачу (див. додача). Параска таки перейшла в нову хату, тілько в придачу Яків переніс з старого двору до неї комору (Панас Мирний, IV, 1955, 54); — Бери своїх хлопців і швидко вперед! На придачу маєш ще один штурмовий взвод (Юрій Бедзик. Полки.., 1959, 315).
ПРИДАЧА
Тлумачення слова