ПРИЧИ́НОК, нку, чол., діал.
1. Додаток, доповнення. Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: — Можуть нас люди про щось підозрівати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 301); Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 48); В р. 1900 я подав у «Записках наукового товариства ім. Шевченка».. ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (Іван Франко, XVI, 1955, 429).
2. Причина.