ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до причинний 1.
2. філос. Необхідний зв’язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки). В. І. Ленін на величезній кількості прикладів і фактів розкривав об’єктивний характер причинності в усіх галузях життя (Український історичний журнал, 2, 1960, 24).