ПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причинити1. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною (Леся Українка, III, 1952, 655); Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 285).
ПРИЧИНЕНИЙ
Тлумачення слова