ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, чол., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 559); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (Олесь Гончар, II, 1959, 9).
ПРИЧИНЕЦЬ
Тлумачення слова