ПРИЧЕ́ТНИК, а, чол., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 300); Роман [«Записки причетника» Марка Вовчка] написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (Радянське літературознавство, 4, 1957, 71).
ПРИЧЕТНИК
Тлумачення слова