ПРИЧАЩАТИ

ПРИЧАЩАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЧАСТИТИ, ащу, астиш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя. Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Тарас Шевченко, II, 1953, 82); Носили [батьки] до церкви хворих дітей, причащали з одної ложечки — розкидали заразу по всьому селу… (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); — Синок занедужав. Ледве дише. Прийдіть, батюшка, причастити (Панас Мирний, I, 1954, 305); Попросив я всіх присутніх вийти, Сам засів Миколу сповідати, Причастив його, святим олієм [єлеєм] Помазав (Іван Франко, XIII, 1954, 333);  * Образно. Дурнуваті вигадки про «страхіття колгоспного життя», якими щедро причащала німецьких вояків гітлерівська пропаганда, лишалися для Таубенфельда незграбною витівкою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 67).