ПРИБИТОК, тку, чол., заст. Прибуток (у 4 знач.). Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать (Іван Котляревський, I, 1952, 138); Скаже Катря: «Нащо те кохання у світі?» А Маруся: «А коли серце кохає — як не кохати?» Катря собі: «Який прибиток з тих любощів, — чи ж варті?» (Марко Вовчок, I, 1955, 229).
ПРИБИТОК
Тлумачення слова