ПРИБИЧОВАНИЙ

ПРИБИЧО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до прибичувати;
//  прибичовано, безос. присудк. сл. До босих ніг прибичовано мотуззям старі калоші (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 116).