ПРИБУЛЕЦЬ

ПРИБУ́ЛЕЦЬ, льця, чол. Той, хто прибув; захожа людина; пришелець. Громада в’язнів мішається з юрбою прибульців (Леся Українка, II, 1951, 480); Холодок залив йому всі груди і підступився до горла, як тільки вступив до хижі невідомий прибулець (Павло Загребельний, Диво, 1968, 45);  * У порівняннях. Бронек — дев’ятикласник, син директора школи, стояв з папірцем у руці, нереальний, як прибулець зі сну (Олесь Гончар, Циклоп, 1970, 164).