ПРУЖИ́НИСТИЙ, а, е.
1. Який має здатність пружинити; пругкий, як пружина. У потрібному положенні заточуваний зуб фрези фіксується за допомогою пружинистого упора (Фрез. справа, 1957, 102); [Аркадій:] Дістав сім тонн пружинистого дроту. Вантажать (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 31); Я був за нього радий, що він їде на бричці, й самому хотілося присісти поруч, бо ще ніколи не сидів на пружинистому сидінні (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 103); * Образно. Орися повернула до себе обличчя Тимка .. і довго мовчки гладила його пружинисті кучері (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 220).
2. Позбавлений різкості, але сильний (про рухи)* пружний. Пружинистою ходою спускається з каменя на камінь, підходить до мосту стрункий чорновусий косар (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 25); В її пружинистих рухах відчувалося щось нервове і пристрасне (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12).
3. перен. Тугий, міцний (про тіло, м’язи). Його пружинисті ноги, здавалося, скрипіли, як протези (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 153);
// З тугим, гнучким тілом. Коли ж гармоніст зненацька ударив «козачка», з натовпу на середину кола.. вихором вилетів пружинистий, дивовижно легкий юнак (Олесь Гончар, II, 1959, 309).