ПРУТИ́НКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до прутина. Андрій міряє прутинкою товщину стіни (Юрій Яновський, IV, 1959, 14).
2. розм. Елемент прутика (у 2 знач.). На голку набирають по три, чотири або п’ять ниток і вкручують їх в окремі снопики — пру тинки (Українське народне художнє вишивання, 1958, 10).