ПРУЧНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. розм. Однокр. до пручатися. Мельник пручнувся, звільнив одну руку, хотів підвестися (Григорій Епік, Тв., 1958, 288); Шолоха опекло від ніг до голови палаючим вогнем. Він пручнувся усім своїм дужим тілом (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 10); * Образно. Підвівсь [партизан] на стременах.. — Встава-ай! — пручнувся крик його, залунав по лісі (Андрій Головко, I, 1957, 102).
2. діал. Кинутися, метнутися. Пручнувся тікать, він за мною (Словник Грінченка).