ПРОЗИВНИ́Й, а, е, книжн. Який з власної назви перетворився на загальну. Імена Часника й Галушки [з п’єси О. Корнійчука «В степах України»] стали вживатись у народі як прозивні імена (Українська радянська драматургія за сорок років., 1957, 58).
ПРОЗИВНИЙ
Тлумачення слова