ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозивати. Жила собі така ласкава фея, Моріаною прозивана, і людям Показувала видива оманні (Максим Рильський, II, 1956, 276);
// прозивано, безос. присудк. сл. — Не кажіть, паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, — спішно прошепотіла вона мені (Любов Яновська, I, 1959, 328).
ПРОЗИВАНИЙ
Тлумачення слова