ПРО́ЗВИЩЕ, а, сер., діал. Прізвисько. [Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, «маленьку мавпочку з Танагри». [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Леся Українка, III, 1952, 430); Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 105); Не забула [Солоха] свого любого, коханого москаля, хоч не спитала вона ні його ймення, ні його прозвища (Панас Мирний, I, 1954, 62).
ПРОЗВИЩЕ
Тлумачення слова