ПРО́ЗВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прозвати. Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував назвисько, ніж своє законне прізвище (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 102); У кінці X — на початку XI ст. ..срібні монети випустив у Новгороді син Володимира Ярослав, прозваний пізніше Мудрим (Наука і життя, 7, 1970, 27);
// прозвано, безос. присудк. сл. Глянув [знахар] — і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Борис Грінченко, II, 1963, 248).
ПРОЗВАНИЙ
Тлумачення слова