ПРОЗОРІ́ТИ, іє, недок., рідко. Те саме, що прозорішати. Сонце і геть-то піднялося; туман розходився по лісу, осідав на траву золотою росою. Повітря прозоріло (Панас Мирний, III, 1954, 314);
// рідко. Бути прозорим. В редакційних кімнатах віяло свіжістю щойно вимитих підлог. І шибки ще ніколи так не прозоріли (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 47).
ПРОЗОРІТИ
Тлумачення слова