ПРОЗЯБА́ТИ, ає, недок., діал. Рости. …Що? що? недочуваю… Вони [темні люди], кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть, Як та капуста на городі (Тарас Шевченко, II, 1953, 53); Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 52).
ПРОЗЯБАТИ
Тлумачення слова