ПРОЖИРА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОЖЕ́РТИ, жеру, жереш, док., перех., розм. З’їдати, поїдати що-небудь. Я тоту бурішечку [картопельку] гірко прожираю, Варениці на полиці, на них позираю (Коломийки, 1969, 57);
// вульг. Те саме, що зжирати 1. Плив по морі, та його риба з човном прожерла (Словник Грінченка); Цар оддав змієві прожерти свою дочку (Словник Грінченка).
ПРОЖИРАТИ
Тлумачення слова