ПРОЖИР, і, жін., розм. Те саме, що ненажера 1. Вона висмикнула з мітли держално — і давай потягати «ненаситну прожир» [свинку й кабанчика] (Панас Мирний, II, 1954, 36); — Де вони [діти] тільки на мою голову беруться? .. Така прожир (Михайло Стельмах, I, 1962, 222).
ПРОЖИР
Тлумачення слова