ПРОЖИ́ЛКА, и, жін. Те саме, що прожилок 1—3. Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст (Петро Панч, Іду, 1946, 67); На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок, перетятий сіткою зжовклих прожилок (Натан Рибак, На світанку, 1940, 89); Він перекидав кам’яну грудку з руки на руку, гладив кострубату поверхню, придивлявся до прожилок на ній (Вечірній Київ, 25.I 1967, 1).
ПРОЖИЛКА
Тлумачення слова