ПРОЖЕ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Який багато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. — Отак і живу тепер, Вусте, .. — обізвалася Ганна з напускною веселістю. — Дома не ночую, хліба не купую. — Даром береш? — Чи нам багато треба? Ми не такі прожерливі (Олесь Гончар, II, 1959, 254);
// На який не можна настачити їжі. Прожерливий рот.
ПРОЖЕРЛИВИЙ
Тлумачення слова