ПРОЖЕ́КТОР, а, чол.
1. Освітлювальний апарат з оптичним пристроєм, за допомогою якого створюють потужні спрямовані пучки світла. У військовій справі прожектори використовуються для освітлення і сигналізації (Курс фізики, III, 1956, 276); На морі ціла флотилія човнів, яхт — і все це з берега освічувалось прожекторами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326); Попереду все освітилося — від землі й до неба. Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська і освітлюючи їм дорогу (Олесь Гончар, II, 1959, 435); * У порівняннях. Одинокий місяць, мов сторожовий прожектор на крейсері, горить і не гасне (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 17);
// Пучки світла, створені таким апаратом. Сині прожектори блукали в небі, розшукуючи ворожі літаки (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 17); Весь завод в прожекторах Сіяв, немов при сонці (Ігор Муратов, Слово.., 1949, 45); * Образно. Перед нами сходила червона планета соціалізму, на нас падали її прожектори, ми йшли, наступаючи нашій меті на п’яти (Юрій Яновський, II, 1958, 250).
2. перен. Група людей (перев. комсомольського віку), яка на підприємстві або в установі здійснює контроль за трудовою дисципліною, якістю роботи, навчання і т. ін. Комсомольський прожектор;
// Стінгазета, фотовітрина і т. ін. такої групи.