ПРОВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до провиснути.
2. у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги. Ворон опустився на провислий дріт високовольтної лінії (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 88); За промерзлою стіною корчми з провислим сволоком, що чудом уціліла на узбочині шляху, стугонів вітер (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 388).