ПРОВИСАТИ, ає, недок., ПРОВИСНУТИ, не; мин. ч. провис, ла, ло і рідко провиснув, нула, ло; док.
1. Прогинатися під дією власної ваги. Дроти лінії електропередачі провисли.
2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти. На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (Петро Панч, В дорозі, 1959, 140); * Образно. Над селом провисала тиха і тепла ніч (Мирослав Ірчан, I, 1958, 327);
// Те саме, що зависати 1. То тут, то там, затримавшись на нижніх вітах, провисали майже до землі, мов бритвою зрізані, верхівки дерев (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 421).