ПРОВИНИ́ТИ, ню, ниш, док., розм. Те саме, що провинитися. Не розмовляв уже Олексій з вартовим.. Боявсь і очей звести на товариша, сказано — провинив (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 303); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 148).
ПРОВИНИТИ
Тлумачення слова