ПРОВИННО, розм. Присл. до провинний 2. — Ви заблудились, — провинно почала говорити Катруся, — то я й подалась за вами (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 219); Маленький Клим бачив, що батькв майже перед кожним з них провинно потирав м’які, ласкаві руки свої (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 10).
ПРОВИННО
Тлумачення слова