ПРОВИ́ННІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до провинний 1. Вони, наче кам’яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Панас Мирний, III, 1954, 308).
2. розм. Те саме, що вина 1, 2. З малими.. робили, що хотіли: скидали чоботи за провинність,.. записували, хто скільки разів виходив (Панас Мирний, III, 1954, 186); За провинності ж карає [царський уряд] — Тільки бідних, тільки бідних (Володимир Самійленко, I, 1958, 147).