ПРОВИДІТИ, джу, диш, недок.
1. перех. Припускати що-небудь заздалегідь; передбачати. Він [Т. Г. Шевченко] віщим оком своїм провидів майбутній справедливий соціальний лад, провидів грядущу дружбу й братерство всіх трудящих (Максим Рильський, IX, 1962, 155); Її [[заст.|застаріле|mark]] Провіщати (у 1 знач.). Ти [пророк] провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, — Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Леся Українка, I, 1951, 183).
2. неперех., рідко. Ставати зрячим; прозрівати. «То уже марниця, що око червоне, добре, що хлопець провидів», — подумала вчителька (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 87).