ПРОВУ́ЛОЧОК, чка, чол. Зменш. до провулок. Одразу зорієнтувавшись, Панько нирнув у порожній провулочок (Василь Еллан, II, 1958, 30); Вузенькі провулочки лягли між дерев’яними, переважно двоповерховими корпусами (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 473); Здавалося, всі жителі Петербурга вирішили побувати на святі в Петергофі. Вони наводнили всі вулиці й провулочки маленького міста (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 69).
ПРОВУЛОЧОК
Тлумачення слова