ПРОВОРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до проворний. Ївзі й нужди мало: проворненька, веселенька, скрізь мотається (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 303); Вона встала, проворненькою ходою пішла до вікна, взяла з одвірка половину виплетеної панчохи з дротами (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 25); Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав Та якось у сільце й попав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 16).
ПРОВОРНЕНЬКИЙ
Тлумачення слова