ПРОВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВОНЯ́ТИ, яю, яєш, док., розм.
1. перех. Насичувати, наповнювати неприємним запахом; робити смердючим. — Тільки й знає [Павло], що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачищем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 371).
2. тільки док., неперех. Те саме, що провонятися.