ПРОВОЛО́КА, и, жін., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь. — Служба проволоки не терпить! — в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (Іван Франко, II, 1950, 312); Коломієць без проволоки наказав комсомольцям порозводити додому дівчат (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 181).
ПРОВОЛОКА
Тлумачення слова