ПРОВІСНИЦЯ

ПРОВІ́СНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до провісник. Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси — провісниці ранньої осені (Хлібороб України, 7, 1967, 39); Розкладу буржуазної літератури протистоїть високий гуманістичний пафос радянської літератури, яка є провісницею нової, комуністичної моралі людства (Історія української літератури, II, 1956, 23);  * У порівняннях. Ти [любов] прийшла в дні погожі, Хай без цвіту й солов’я, Стала в серця на сторожі, Як провісниця моя (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 96).