ПРОВІДНИЦЯ

ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до провідник 1, 2, 4. Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Олесь Гончар, I, 1954, 491); Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 203); Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (Колесса, Музикознавчі праці, 1970, 370).