ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (Сільські лінії електропередачі, 1956, 11); Сонячна плазма відзначається дуже високою провідністю — вона набагато більша, ніж, наприклад, в одного з кращих земних провідників — міді (Наука і життя, 10, 1969, 57).
2. біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення. Після ознайомлення учнів з будовою нервової клітини вчитель переходить до демонстрування на нервово-м’язовому препараті основних властивостей нервів — збудливості і провідності (Методика викладання анатомії.., 1955, 51).