ПРОВЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до провертіти. Під липою, над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дірою (Іван Франко, VI, 1951, 33);
// проверчено, безос. присудк. сл. Було проверчено наскрізь товсту дошку в підлозі комори (Олесь Донченко, III, 1956, 10).
ПРОВЕРЧЕНИЙ
Тлумачення слова