ПРОВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до провалити. Дах з драниць, провалений на самій середині, лежить, наче запала і всіма забута могила (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 70);
// у знач. прикм. Приволік увечері, кінь до двору його [князя] з проваленою головою (Андрій Головко, II, 1957, 237); — До нас скинуто зв’язкового Центрального партизанського штабу з шифром та дорученням. Прийде на старі, провалені явки (Юрій Яновський, I, 1954, 154).
2. у знач. прикм. Який провалився, проломився. Встає перед очима руїна — чорна, як головешка, ніби од печалі пригоріла. Посередині — провалений дах (Степан Васильченко, II, 1959, 73).