ПРОТИВЕ́НСТВО, а, сер.
1. заст. Протидія;
// Суперечність. — Кожен знає, що прийде і його черга сіяти на кращій землі; це нівелює антагонізм, згладжує противенства, зближує членів общини (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 28).
2. діал. Протилежність. Бачила [молода жінка] в ніж противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Лесь Мартович, Тв., 1954, 234).
В (у) противенстві до кого—чого — на протилежність кому-, чому-небудь. В противенстві до тяжкої.. та риторичної мови духовних драм, інтермедії кипіли життям (Іван Франко, XVI, 1955, 218).