ПРОТИРКА

ПРО́ТИРКА, и, жін.

1. спец. Пристосування для протирання каналу ствола вогнепальної зброї. Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (Олесь Гончар, III, 1959, 154).

2. розм. Ганчірка для протирання чого-небудь.

ПРОТИ́РКА, и, жін. Дія за значенням протирати, протерти. Дагаров обірвав розмову.., а решта [солдат] жваво запрацювала над протиркою рушниць (Петро Панч, I, 1956, 83).