ПРОТИРІ́ЧЧЯ, я, сер. Те саме, що суперечність. — Ще мчать десь дипкур’єри з важливими паперами, і дипломати намагаються якось розв’язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (Олесь Донченко, II, 1956, 206); Головним соціальним протиріччям сучасної епохи залишається антагонізм між робітничим класом і буржуазією (Наука і життя, 2, 1973, 34); Вова Порада вештався з кутка в куток, зачіпав усіх. Дух протиріччя засів у ньому після зборів (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 356).
ПРОТИРІЧЧЯ
Тлумачення слова