ПРОТИПОКАЗА́ННЯ, я, сер.
1. Стан організму або певна ознака, що свідчить про шкідливість або неможливість застосування яких-небудь ліків, способу лікування і т. ін. Деякі хвороби (активний туберкульоз, малярія) є протипоказанням для переливання крові, оскільки вони викликають алергічні стани організму (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 283); Основними протипоказаннями щодо купання в відкритих водоймах є різке ослаблення харчування, хвороби серця, значне недокрів’я, запалення нирок (Шкільна гігієна, 1959, 114);
// Ознака чи обставина, наявність якої робить неможливим застосування або виконання чого-небудь. Природних протипоказань для посадки пілотованого корабля на Марс практично нема (Вечірній Київ, 22.XI 1967, 4).
2. юр. Показання, що суперечить показанню іншої особи або виключає його. Протипоказання свідків.