ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, жін., часто у сполуч. із сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.
1. тільки одн. Властивість за значенням протилежний 2. Йому вдалось так просто й яскраво змалювати протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати, що навіть самому ця річ стала яснішою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 165); В перекладній літературі відомі випадки, коли ідейну суть оригінального твору чи окремих його місць викривлялося аж до невпізнанності, аж до протилежності (Максим Рильський, IX, 1962, 89); Діалектична протилежність цих двох корінних властивостей усякого організму — мінливості й спадковості — є однією з основ органічної еволюції (Микола Холодний, Вибрані праці, 1970, 426).
На протилежність кому, чому — на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь. Соціалістична демократія на протилежність буржуазній не тільки проголошує права народу, але й гарантує їх реальне здійснення (Програма КПРС, 1961, 14).
2. Хто- або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками. Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець,.. був прямою протилежністю гостеві (Степан Васильченко, I, 1959, 80); Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу.. Олег був мало не на цілу голову вищий за свого друга (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80); Коротко діалектику можна визначити, як учення про єдність протилежностей (Ленін, 29, 1972, 188); Соціалістична демократія — демократія нового, вищого типу. Вона докорінно відмінна від демократії буржуазної і в прямому розумінні є її протилежністю (Комуніст України, 5, 1970, 72).