ПРОТУРИТИ

ПРОТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що прогнати 2. [Яциха:] Спросоння ти чи, може, 8 перепою? Чи довго будеш мене дратувати? Я тебе протурю з хати! (Марко Кропивницький, II, 1958, 100); Михайлик досі ніколи не бачив [вистав], і вже ніяка сила, навіть рідна матінка — не могла його протурити звідти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 190);  * Образно. Бажаю Вам якнайшвидше протурити від себе цю непрохану гостю — хворість (Панас Мирний, V, 1955, 412).