ПРОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Док. до трюхати. По.. дорозі протрюхала конячка, запряжена в маленькі санки (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 60); Кинувся [хлопець] підтюпцем, приклавши до грудей руки. Протрюхавши чимало, пішов повільно, відсапуючись (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 125).
2. Трюхати якийсь час.