ПРОТО́ЧИНА, и, жін.
1. Отвір, проточений, проїдений (червами, комахами, гризунами і т. ін.). Килим з проточинами.
2. Отвір, проточений, промитий водою; місце, в якому вода протікає звідкись. В великі дощі в моєму номері через проточини текла вода (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Вони не тільки дісталися до підніжжя муру, але без перешкод підкотили туди діжку пороху. Але в проточину вона не пролізала (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 109).