ПРОТО́ЧКА, и, жін., техн.
1. Дія за значенням проточити, проточувати 1.
2. Заглиблення, отвір, проточені у деталі, механізмі. Тяга руля [комбайна] являє собою трубу, на кінцях якої зроблено проточки (Зернові комбайни, 1957, 264); Під час обробки деталей з уступами, фасками, проточками, канавками складної форми тощо на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (Вечірній Київ, 18.XI 1968, 2).